Watchdoc

Зміни до КПК України та деяких інших законодавчих актів України щодо удосконалення окремих положень про судовий розгляд та досудове розслідування

Дата/номер реєстрації: 5661 від 14.06.2021

Авторський колектив: Маслов Д.В., Яцик Ю.Г., Мінько С.А. та інші

Профільний напрямок: Правова політика

Стан розгляду: 16.06.2021 – Надано для ознайомлення

Стислий зміст законопроєкту


Законопроєкт передбачає:

  •  унормування на рівні КПК України поняття «забезпечення безпеки»;
  • віднесення до переліку учасників кримінального провадження, судового провадження третьої особи, яка є власником або володільцем арештованого майна;
  • доповнення переліку загальних засад кримінального провадження такою засадою як «неприпустимість зловживання процесуальними правами»;
  • удосконалення підходу до розуміння прав потерпілого, зокрема, але не виключно, у частині, що стосується недопущення зловживання ними;
  • удосконалення підходу до відповідальності потерпілого та застосування до нього засобів процесуального примусу (привід потерпілого);
  • удосконалення розуміння моменту виникнення прав та обов'язків третьої особи, яка є власником або володільцем арештованого майна;
  • залучення перекладача або сурдоперекладача у випадках, визначених КПК України, відбувається через орган, уповноважений на надання БПД;
  • обмеження права на відвід судді, яким розглядається питання про відвід судді або слідчого судді
  • уточнення підстав визнання недопустимими доказів, отриманих внаслідок виконання ухвали про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи, якщо така ухвала винесена слідчим суддею без проведення повної технічної фіксації засідання за наявності клопотання про застосування технічних засобів фіксування;
  • зміну підходу щодо фіксування за допомогою технічних засобів досудового кримінального провадження (відмова від імперативної норми, яка передбачає обов’язкову фіксацію на користь обов’язкової фіксації розгляду слідчим суддею питання про обрання, зміну, продовження, скасування запобіжних заходів, а також здійснення такої фіксації у разі, якщо мало місце клопотання учасників кримінального провадження чи за ініціативи слідчого судді) та збереження обов’язковості фіксування судового провадження; 
  • встановлення можливості застосування приводу до потерпілого (окрім випадків, коли потерпілий є стороною обвинувачення) та встановлення порядку складання такого клопотання слідчим, прокурором;
  • встановлення можливості накладення грошового стягнення за ініціативою учасника кримінального провадження (у тому числі, на підставі зловживання процесуальними правами);
  •  порядок скасування ухвали слідчого судді, суду про відмову у задоволенні клопотання про скасування ухвали про накладення грошового стягнення, її оскарження;
  • деталізацію підходу до встановлення переліку вимог, що висуваються до змісту клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів (в частині уможливлення ідентифікації наявності в діях учасника кримінального провадження ознак зловживання процесуальними правами);
  • встановлення в переліку вимог до клопотання про арешт майна інформації, яка дає змогу ідентифікувати власника або іншу особу, у володінні якої знаходиться майно, що належить арештувати та встановити адресу місця реєстрації (проживання) фіз. особи/місцезнаходження юр. особи за умови, що така інформація відома слідчому/прокурору;
  •  встановлення як безпосередньої підстави оскарження власником або володільцем майна бездіяльності прокурора у вигляді невжиття ним заходів щодо скасування арешту майна у разі винесення постанови про закриття кримінального провадження;
  • визначення процедурних особливостей особливостей розгляду слідчим суддею скарг, заяв, клопотань та інших матеріалів, віднесених до повноважень слідчого судді;
  •  встановлення положення про те, що при розгляді клопотання про продовження строку досудового розслідування неприбуття будь-кого з належним чином повідомлених осіб, перелік яких визначено КПК, не перешкоджає розгляду відповідного клопотання;
  •  порядок постановлення окремої ухвали слідчого судді, суду у випадку зловживання сторонами їхніми процесуальними правами;
  • визначення переліку обставин, за яких суд має право обмежитися складанням і оголошенням скороченого судового рішення, а також обчислення строків апеляційного оскарження у такому випадку.


Потенційний вплив


Позитиви:

Проєктом окремі елементи понятійно-категорійного апарату КПК України пропонується гармонізувати з підходами чинного законодавства. Окремі з понять пропоновано розширити з метою уникнення довільного трактування, забезпечення прав учасників кримінального провадження,  приведення у відповідність до наявної правозастосовної практики (у тому числі, в розумінні позицій ВС).

Поряд з цим, підвищуються процесуальні гарантії забезпечення прав власника або володільця майна, на яке накладено арешт, у тому числі, щодо можливостей скасування такого арешту, що сприятиме виробленню однорідної судової практики та досягенню правової визначеності в частині гарантування прав таких осіб.

Негативи: 

З метою недопущення затягування процесу, а також перешкоджання встановленню обставин справи, ч.1 ст. 57 КПК пропонується доповнити новим пунктом 1-1, яким встановлюється обов’язок потерпілого давати правдиві показання  під час досудового розслідування та судового розгляду. Разом з тим, з метою збалансування даного положення з правами потерпілого, доцільно безпосередньо передбачити право потерпілого відмовитися давати показання, що, водночас, не має бути підставою для ухилення потерпілого від явки до органів досудового розслідування та суду. 

Поряд з цим, суб’єкти законодавчої ініціативи пропонують вирішити правозастосовну проблему ухилення потерпілого від участі в кримінальному провадженні, шляхом 
установлення можливості приводу потерпілого. Водночас, з огляду на необхідність збалансування положень КПК, варто було б передбачити додаткові запобіжники порушення прав потерпілого у разі застосування до нього приводу. 

Водночас, потребує перегляду та уточнення пропоноване положення щодо ухвал про накладення грошового стягнення, при чому стягувачем за таким  виконавчим документом є Державна судова адміністрація України, а суми грошового стягнення зараховуються до доходів спеціального фонду Державного бюджету України та використовуються на фінансування забезпечення місцевих та апеляційних судів. Між тим, дана норма є потенційним фактором підвищення корупційної складової  діяльності судів, у тому числі, передбачає наявність конфлікту інтересів. 

Водночас, дискусійним є положення щодо накладення грошового стягнення на на таких учасників кримінального провадження, як захисник та прокурор, які на сььгодні також можуть притягатися до дисциплінарної відповідальності. У цій частині доцільно було б передбачити запобіжники, які унеможливлюватимуть притягнення до відповідальності за одне й те саме порушення двічі.

Насамкінець, потребує подальшого узгодження пропоноване положення стосовно покладення на орган, уповноважений на надання БПД, обов'язків, пов'язаних із залученням перекладача (сурдоперекладача).. Зокрема, існує питання фінансування відповідної системи та управління нею (з метою недопущення в подальшому блокування функціонування відповідної  системи). 


Висновок:

Положення проєкту підлягають доопрацюванню в частині висловлених  зауважень та пропозицій. 

За умови доопрацювання законопроєкт може бути підтримано.
Потребують доопрацювання