Авторський колектив: Кабінет Міністрів України
Профільний напрямок: Правова політика
Стан розгляду: 11.02.2021–Надано для ознайомлення
Стислий зміст законопроєкту
Мета проєкту Закону – є визначення на законодавчому рівні поняття трудових відносин та ознаки наявності трудових відносин, встановити принцип презумпції наявності трудових відносин; визначити у КЗпП правонаступництво у трудових відносинах, процедуру інформування працівників та їх представників про дату та причини такого правонаступництва; ввести у КЗпП термін ,,роботодавець” під яким розуміється власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган (особа) чи фізична особа, які в межах трудових відносин використовують найману працю.
Потенційний вплив
Позитиви:
- Визначення на законодавчому рівні поняття трудових відносин та ознак їх наявності; приведення положень національного законодавства про працю у відповідність до положень Директиви Ради № 2001/23/ЄС від 12.03.2001.
- Чітке правове регулювання обов’язку роботодавця продовжувати дію трудового договору у разі передачі власником бізнесу або його частин іншій особі, а також інформування роботодавцем працівників та їх представників про заплановану дату такої передачі.
- Уніфікація понятійного апарату КЗпП.
Негативи:
Ризики негативних економічних стимулів: проєктом передбачається визначення на законодавчому рівні поняття трудових відносин та запровадження принципу презумпції наявності трудових відносин.
Так, законопроєктом визначається 7 ознак їх наявності:
1) виконання особою роботи за конкретною кваліфікацією, професією, посадою за дорученням та під контролем особи, в інтересах якої виконуються роботи;
2) здійснення регулювання процесу праці, що носить постійний характер та не передбачає встановлення особі конкретного визначеного результату за певний період;
3) виконання роботи на визначеному або погодженому з особою, в інтересах якої виконуються роботи, робочому місці з дотриманням встановлених нею правил внутрішнього трудового розпорядку;
4) організація умов праці, зокрема, надання обладнання, інструментів, матеріалів, робочого місця, особою, в інтересах якої виконуються роботи;
5) систематична виплата особі, яка виконує роботу, винагороди;
6) встановлення особою, в інтересах якої виконуються роботи, тривалості робочого часу та часу відпочинку;
7) відшкодування поїздок та інших фінансових витрат, пов'язаних з виконанням роботи, особою, в інтересах якої виконується робота.
При цьому робота може бути визнана такою, що виконується в межах трудових відносин, якщо наявні принаймні три з перерахованих ознак. У такому разі сторони зобов'язані укласти трудовий договір, а працівник має бути забезпечений необхідним соціальним пакетом, зокрема, відпустками, лікарняними, наявністю гарантій та компенсацій щодо збереження місця роботи.
Ризики правової невизначеності (перелік не є вичерпним)
Висновок:
У зв’язку з численними ризиками негативних економічних наслідків для бізнесу та самозайнятих осіб, пропонуємо даний законопроєкт не підтримувати.